Святкування Дня Перемоги

Канікули поступово досягали свого завершення і, як завжди, 9 травня ми святкували День Перемоги. Слава Богу, що ще є живі свідки тих страшних подій, що відбувалися в 1941-45 рр. Одним із них є мій дідусь.

Йому довелося захищати нашу Батьківщину до 1947 року, продовжуючи знищення ворогів на Далекому Сході. Мужність цієї людини надихає мене і повинна надихати все молоде покоління, адже в наш час уже немає війни, не чути пострілів гармат, а маленькі прикрості все ще стоять між людьми, заважаючи миру на рідній Україні.
Святкували як завжди у родинному колі – я, Алла, мати, згодом з’явився тато, дядя Вітя, тітка Світлана, Олег. Вранці був ще Вова з Наталією. Тривалий конструктивний діалог з родичами, підігрітий ніжним смаком рожевого вина, породив казкове відчуття легкості, яке, вбираючи родзинки дідусевої бойової розповіді, дало змогу нам відчути ту радість, якою були переповнені серця весною 1945…

Мені нічого не залишається більше, як тільки сказати – дякую тобі, діду за мирне небо у нас над головою, за безцінний подвиг, який ти звершив заради світлого майбутнього нащадків!


З повагою, автор блогу, онук ветерана Великої Вітчизняної – Олійниченка Володимира Михайловича, Черненко Євген.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *