Нещодавно випало щастя прочитати 2 романи Володимира Малика — "Князь Кий" і "Черлені щити". Випадково натрапив на цю книгу на Петрівці, коли спілкувався із одним чолов’ягою-букіністом. Що хочу сказати — це справді знахідка. В такій зручній і мелодійній формі я ніколи не знайомився з історією неньки-України. Перша книга — "Князь Кий" оповідає про мужнього 22-річного хлопця, Кия, що в виру гуннської навали на Україну в V столітті зумів відстояти честь і гордість України, а головне — захистити жителів від кочовиків-завойовників. Паралельно оповідається про побут мешканців тогочасної Украни, про їх вірування. На віруваннях хочу зупинитися більш детально. Це справді дуже цікава і захоплююча тема. Наші предки вірили в Богів. Не в одного Бога, а в силу-силенну Богів, зокрема вірили в Перуна, Велеса, Дажбога, Ярила, Сварога, Хорса, Стрибога. Вірили, що в лісах живуть русалки і мавки, а на печі живе домовик. Цим Богам давали требу (жертву), коли просто якуйсь їжу, а інколи і "княжу требу" — людську жертву. Боги ці були зрозумілі давнім слов’янам, а ті, що прийшли на зміну їм — християнські, лише похмуро дивилися з ікон і не могла українська душа багатьох мешканців осягнути їх. І довго ще "погани" продовжували молитися своїм Богам, за що їх часто карали. Ви знаєте, я не письменник, не можу передати всю ту красу, яку описує Малик, це варто того, щоб прочитати…

Декілька слів про "Черлені щити". Черлені, тобто "темно червоні" щити — це традиційний колір зброї воїнів-русинів, мешканців Київської Русі. Цього кольору боялись вороги, його поважали… Побачивши цей колір, українські жінки плакали, бо знали, що визволителі поруч і небезпека минула. В данному романі розповідається про період життя Київської Русі, коли держава була поділена на низку князівств і не було одностайності між володарами окремих земель. Це підривало імідж Русі і вороги не оминали нагоди відігратися на цьому. Фундаментальною подією твору є похід полку Ігоревого на половців в ворожий степ. Похід, що супроводжувався лихими знаменами і закінчився нищівною поразкою руського війська. Також маємо нагоду познайомитися з усіма князами тогочасної Київської Русі, маємо нагоду познайомитися з літописцем, який написав "Слово о полку Ігоревім". Маємо нагоду пізнати долю українського бранця, честь та гординю князя Руського і до чого це призводило… А ще — бачимо зростаючу роль купців і їхній реальний вплив на владу в Київській Русі (мимоволі іде асоціація з сьогочасними банкірами і їх впливом на політику в світі).

Всім раджу прочитати,
Черненко Євген, chernenko.org.ua.

ссылка