Особливості сільського клабінгу

Коли у село приходить вечір, парубки та дівчата миють піськи та збираються у клуб. Хлопці надівають самі нові спортівні штани, заправляють у них рубашку, вдягають красиві тухлі та йдуть у центр села. А самі модні пацани їдуть у клуб на матациклєті чи на машині.

Дівчата збираються повільніше: їм ще треба зробити макіяж -розмалювати обличчя, і надухатися справжніми хранцузькими духами, які вони купили в суботу в райцентрі за п’ять гривень. Якщо вже пізно, і мамка вже спить, то можна навіть достать із шкафа саму коротку юбку, що ледве закриває труси.

У клубі нічого хорошого немає, але йти туди нада, бо других гульок у селі не найдеш. А якщо ти у клуб не прийдеш, то завтра у тебе спитають: "тю, а чого тебе не було вчора?" – це ж тіпа попуск.

У клуб приходити раньше одинадцяти вечора не модньо: з десяти тут тусуються тільки дівчатка 12 років, якім нада до півночі прибігти додому, бо татко зранку надає лозинякою по жопі. Таких дівчат називають "сцикухами". Інколи вони випивають на трьох пляшку самогону і валяються під клубом. А от після одинадцяти в клубі починаються справжні танці.
 
На танцях крутять Таню Буланову, Сердючку і «Любе». Дівчата танцюють в кружочку, а хлопці сидять на заборчику під клубом. Єслі хлопець танцює, значіть він п’яний чи танцює мєдляк. У продвинутих клубах раз в тиждень крутять кіно. Кіно крутять старе, тому шо оборудованіє ще з совєцькіх врємьон осталось. У самих продвинутих клубах єсть відік, який стоїть у маленькій комнаті, і єслі дивляться відік, то в комнату набивається людей більше, чім в кієвське метро в час пік.
У деяких клубах єсть альтернативні гульки: напрімєр, настольний теніс. Шоб пограть в теніс, надо прождать час очереді на вилєт чи буть самим сильнім парубком в селі і грать без очереді. У багатих селах є більярд. Но грають в нього приєзжі городські чи самі модні мєстні – більярд стоїть три гривні, а це дуже дорого. Нормальний пацан лучше за них купить бутилку самогону.
Якщо в когось день народження/родини/христини/зарізали свиню, то винуватець виставляється: приносить трилітрову банку самогону, шмат сала, огірки-помідори. П’є пів-клуба. У кожному селі є пасажир, що кожен день напивається і спить на східцях клубу. Але його всі люблять і навіть не б’ють.

А у продвинутих селах ще курять коноплю.

Самий модний чувак – завклуб. Він рішає яку музику крутить на діскотєці і коли закривать клуб. Завклуба і його дружбанів нада уважать і наливать їм по сто грам.

У гарних клубах кожен вечір закінчується дракою. Якщо у своєму селі нема кому дати в рило, то хлопці беруть у колгоспі бортовий ГАЗон, трактор чи підводу, і їдуть в сусіднє село – там бити можна всіх. Якщо транспорт не знайшли, то можна просто побити шибки у своєму клубі.

Після закриття клуба модні пацани на міциклєтах і машинах розвозять самих сімпатичних дівчат: кого додому, а кого спочатку у гречку, а потім додому. А немодні пацани і дівчата роблять те ж саме, тільки пішки.                                             

2 thoughts on “Особливості сільського клабінгу”

  1. Ця стаття актуальна б була на початку 90-х, а зараз це де таке ще існує?

  2. Ти знаєш Тарас, ще є подекуди :-). Наприклад Уманський район Черкаської області. В селах таке продовжується )) Або Золотоніський район тієї ж області.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *