«Мої Мамаї».

Козак Мамай загадкова химерна постать, народний улюбленець, український герой, лицар. Невмирущий, вічний воїн. В кожній сільській хаті колись разом з іконами висіла народна картина "Козак Мамай". З’являється він перед ясними очима людей в скрутні і непевні для України дні. Він примарився художниці в очманілому, гамірному Києві серед патріархальної майже святої тиші-роскоші "Мамаєвої Слободи"… І матеріалізувався Козак Мамай не один, а з вірними своїми побратимами. Замріяний, хитруватий, розгублений, стомлений, безпосередній, щиросердий, простуватий, мудрий, веселий, завзятий, обережний, далекоглядний, безстрашний, невгамовний, чистий та святий… Ціла ватага персонажів або ж різні втілення-іпостасі одного й того ж героя. Відсторонені, химерні особи і водночас цілком земні і реальні. Знову земне і небесне злилося в людській подобі. Життя і смерть. Заперечення смерті. Ствердження життя. Вічне життя в нескінченному очікуванні попід дубом – деревом життя, серед роскоші райського буття попід хмарками, на кручі біля Дніпра серед українського степу – чіткий парафраз незрозумілого для українця біблійного Едему. Бринять кобзи і мариться, ледь долітаючи з минулого, протяжний козацький спів, замішаний на гіркому присмаку полину і недоброї долі, крові, нездійсненності, втрат і любові. І не трапеза, а євхаристичний жертовний виноград і святе вино для причастя об’єднало козаків. Переплелись давні вигадані образи і сучасні реальні персонажі. Тут є і портрет знаменитого Кості-Мамая, творця «Мамаєвої Слободи». Друзів, як і чому вони в подобі давнього українського лицаря — таїна. Перед Богом і людьми несе митець відповідальність за свої творіння… Картина "Мої Мамаї", перша з серії, довго і важко створювалася і, раптом, стало зрозуміло, що більше її перероблювати не варто. Все готово.

(за матеріалами новинарні "Мамаєвої Слободи")

P.S.: Дуже сподобався опис картини Катерини Косьяненко, от і вирішив опублікувати. А ще — гарна, дзвінка і чарівна українська мова в описі. Дякую Тобі Боже, що я не москаль