Мені 24 роки

Постарів… Дехто вже каже: "Ти серйозний дорослий мужик" :-). А ще начебто недавно їздив на веліку за травою кролям, бігав брудний і зранку їв яблука, що нападали за ніч. Восени згрібав і палив листя і ще тільки вчора вперше сів за руль "шестерки". Добре пам’ятаю свою першу удочку, що мені її подарували перед школою; добре пам’ятаю парту в першому класі з білою стрічкою під кутом 45 градусів, щоб писати правильно і каліграфічно. Не стерла пам’ять тих, хто пішов із цього життя… тих, хто віддав мені частку своєї душі.
А зараз я в Києві, працюю програмістом. Серйозна і відповідальна робота. Маю новий велік Kellys, маю купу нових звичок. Доросле життя :-).
Декілька фото із дня народження, що пройшло в гармонії з природою. Основна частина пройшла у родинному колі, а це – прекрасно. Адже ці люди завжди протянуть руку у скрутну хвилину і порадуються Твоєму щастю.

Вітати почали ще з самого ранку - вручивши шикарний букет із гладіолусів :-)

Вітати почали ще з самого ранку – вручивши шикарний букет із гладіолусів 🙂
З братом Олегом на природі

З братом Олегом на природі
Люблю цих двох Пасільд: Аллу і Олега

Люблю цих двох Пасільд: Аллу і Олега
У дворі котеджу, де проходило святкування

У дворі котеджу, де проходило святкування
Власне котедж

Власне котедж

Continue reading Мені 24 роки

Ще один відпочинок в Степківці

Люблю природу і відпочинок. А ще більше люблю сім’ю і рідню :-), людей без яких не уявляю свого життя!

Наша нова машинка

Наша нова машинка
Крупний улов )))

Крупний улов )))
З дядьком і братом

З дядьком і братом
З татом

З татом

Continue reading Ще один відпочинок в Степківці

Мой дед-ветеран

Спасибо этому уважаемому мною родному человеку за то, что он есть!

Мой дед-ветеран, Олейниченко Владимир Михайлович
Мой дед-ветеран, Олейниченко Владимир Михайлович
 

P.S.: Осенью 2008 года деда не стало… Это была такая боль, которую не передать словами. Он был последним моим родным человеком из “того времени”, “того поколения”. Его слова о той войне, о том, что ему довелось пережить за его нелегкую жизнь (1923 года рождения дед): голодовка, война, разруха, заставляли меня склонить голову и понимать, что то, что мы имеем сейчас – просто райское удовольствие по сравнению с тем страшным временем.
Деда очень не хватает. Он был такой сильной и светлой натурой, которая затмевала все. Его сильный характер и жизнерадостный настрой останутся в моей памяти на всю жизнь.