Ірен Роздобудько “Дві хвилини правди”

Про цю жіночку я взагалі нічого не чув, хоча ні – брешу, колись піддивлявся у книжку однієї КПІшниці в 518 маршрутці по дорозі на роботу :-). Мені її порекомендувала прочитати Аня, за що їй кажемо величезне спасибі. Ви запитаєте, а чим же таким запала мені в душу Ірен Роздобудько? Я відповім: по-перше читайте уривки, вони багато про що говорять, а по-друге – її творчість читається настільки легко, що починаєш забувати де Ти і хто Ти. А це, Шановні, – майстерність ;-). Власне уривочки:


Зараз мені здається, що я – штучна паляниця за склом у музеї народних виробів.
Зверху вона виглядає апетитно – слинка котиться… Насправді такою паляницею можна вбити, бо вона тверда, мов камінь.


“Сільрада” була розкішна. Перед нею здіймався пофарбований срібною фарбою пам’ятник – бюст лисого ватажка пролетаріату, переробленого за допомогою приварених каски та окулярів на льотчика-винищувача. Continue reading Ірен Роздобудько “Дві хвилини правди”